Понеділок, 21.05.2018, 00:36
Вітаю Вас Гість | RSS

Украинский литературный сервис

Категорії розділу
Форма входу

вірші

Головна » Статті » Мої статті

Ігор Водолій
  • Коли в серці туга, в душі плаче небо, 
    від болю скривило лице, 
    не треба дивитись в майбутнє, а треба 
    ставати його творцем 
    Лиш треба іти в перед 
    Лиш треба не озиратися 
    Іди не зупиняйся 
    Іди туди куди кличе твоя душа твоє серце
  • Змінюється все, проте не все можна змінити, 
    І перед сонцем має бути дощ, 
    І лиш у темряві зірки будуть зоріти, 
    І дерево все рівно вкриє хвощ. 
    У будь-якому випадку усьому є кінець, 
    І час біжить, і все із ним минає 
    Це все брехня, що ти і є творець 
    Своєї долі, яку лиш Бог і знає.
  • Я все життя дякую тобі 
    Я все життя з тобою до останку 
    Я знаю ти зі мною 
    Ти лиш у мене такий один 
    найкращий справжній мені друг 
    бо дійсно справжній друг 
    це не проста тобі людина 
    бо дійсно справжній друг 
    це інколи тебе частина 

    він завжди знає 
    мелодію твоєї душі 
    він завжди наспіває 
    коли забудеш ти її 

    він завжди буде чути 
    про що й для чого ти мовчиш 
    він завжди буде знати 
    чому і через кого ти не спиш 

    тепер ви знаєте 
    що думаю про друзів я 
    тепер ви знаєте 
    що з ними весело без них фігня
  • Серце 
    Одначе все затихло серце 
    Одначе все нема мене 
    Є я є тільки ти 
    Але чомусь ми лишилися одні 
    Бо ти це знаєш. 
    А серце рветься на куски 
    А ти розкидалась моїми почуттями 
    Ти знала як я тебе кохаю 
    Коли зазнала пізно стало 
    А я пішов і не почувши 
    Ті твої слова. 
    Залишились у серці тільки 
    Ці слова і почуття 
    Залишилась весна одна 
    І почуття далеко відлетіли 
    Я і ти ніколи не зустрінемося 
    Бо ти і я не знали ми кохання. 
    Ми знали як одне одному боляче зробити 
    Одначе все скінчилось так 
    А серце рветься на куски 
    Від нашої розлуки. 

    Чому Зима. 
    Чому зима розтанула 
    Як ти розтанула у моєму серці 
    Коли усе життя ми мріяли 
    Коли усе життя ти мені говорила як кохаєш мене. 
    Але чомусь весна прийшла 
    Чому вона забрала тебе у мене 
    Коли усе життя ми мріяли з тобою 
    Коли усе життя ми кохали одне одного. 
    Колись 
    Колись кохав тебе 
    Колись усе життя шукав тебе 
    Але чомусь лишились ми одні 
    Немов серце битись перестало 
    Колись зупинимось знайдемо 
    Чому шукати зупинятись 
    Коли усе життя летить 
    А ми залишились одні 
    Колись ми одного знайдемо. 

    Осінь 
    Чому осінь затихла 
    Всі жовті листки у небо злетіли 
    А бруньки тремтять на деревах 
    Як той час що летить не замітино 
    Можна вірити бачити все 
    Можна почути голосні крики 
    Але ніколи не зможеш 
    Ти почути голос 
    Свого щастя 
    Свого цінного життя. 
    Буває 
    Буває так що час летить 
    Як не бувало 
    Буває так як ми хотіли 
    Буває так як Бог дає 
    Буває дійсно що і ти 
    Буваєш не помітним 
    Буваєш кращим як в житті 
    Буває так як ми хотіли 
    А уже настало тихо без вічно життя кохання. 
    Мелодія осіння 
    Сумно на серці стало 
    А літо далеко за горами 
    Заграй для мене ти осінь золотиста 
    Мелодію свою прекрасну і барвисту 
    Не має нічого прекрасно за твою мелодію 
    Твоя мелодія лунає по всьому світі 
    Твоя мелодія лунає в моєму серці 
    Ти мелодія моя ти сенс мого життя 
    Без тебе я пропаду у далекому світі 
    Ти життя моє ти моя благовірна осінь 
    Ти осінь прикрашена жовтими листками.
  • Усе пройшло, як сон під ранок закінчився , 
    Усе пройшло як ти хотів і сон і ранок 
    Ти вийшов десь, у полі на кінці. 
    О мрію дуже ,щоб вернутися в дитинство. 
    Бо часом там дороги вже нема 
    Уже немов в душі усе зима. 
    Не гріє сонце ,не тішать співи солов'я. 
    І люди стали ніби, щось черстві 
    Таке життя, життя на білім світі. 
    Роки пройшли, немов відпав цвіт із калини. 
    Чи плачеш, чи кричиш усе дарма. 
    Ти сиди в куточку і згадай дитинство. 
    Згадаєш все що було в дитинстві 
    Згадаєш так що сльози будуть капати як дощ 
    Згадаєш ти усе згадаєш 
    Життя одне, а значить не дарма.!
  •  
Категорія: Мої статті | Додав: GOR (01.11.2016)
Переглядів: 180 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Друзі сайту
  • Рукопис