Понеділок, 18.06.2018, 22:16
Вітаю Вас Гість | RSS

Украинский литературный сервис

Категорії розділу
Форма входу

проза

Головна » Файли » Мої файли

Романченко Остап AFTERMATH*
22.02.2018, 14:04

AFTERMATH*

 

Війна, діти, на відстані пострілу.

Вона на відстані пострілу.**

Rolling Stones - Gimme Shelter.

 

Коля сидів біля батька і уважно дивився на речі, які той діставав з рюкзака. Якісь брудні каструлі. Пара великих батарейок. І де йому вдалося знайти ці батарейки? Коли на вулиці вибирався дядя Коля то нічого такого важливого як акумуляторні батарейки він не приносив. Хіба вугілля, яке також потрібне але не таке круте як батькові знахідки.

Батько викладав все на стіл, який колись був піддоном. От класно було б, думав Коля, якби можна було піти з ним, але мама каже, що він ще малий. Буржуйку топити не малий, дрова підкидати не малий, перебирати гниле від їстівного не малий, а на верх підніматися – малий.

Мама чистила картоплю. Нагнивші частини в одну купку, те що можна відварити у каструлю.

- Коля, підкинь вугілля в пічку!

Вигук мами був адресованим хлопчику але той навіть не поворухнувся і просто залишився сидіти і слідкувати за батьковими руками.

- Коля!

В цей момент батько дістав з рюкзака, щось справді дивне.

- Коля, тебе мати кличе.

Коля нехотя встав і побрів до матері. Її обличчя освітлене керосиновою горілкою виражало почуття роздратування. Не злого роздратування, а материнського.

- Ма, там батько таку штуку приніс!

- Коля, підкинь вугілля в грубу, бо вода не закипає.

Що приніс батько мамі не цікаво. Мамі завжди не цікаві якісь цікаві штуки. І навпаки, цікаві всілякі нецікаві речі. От з батьком по іншому. Коли батько говорить з дядьком Славіком, то вони говорять про те, що хто бачив на верху. Про те як знахідки приходиться буквально видирати з рук ІНШИХ, які ходять вулицями розрушеної столиці. Ще чоловіки говорять про диких звірів які заселили місто і шукають чим поживитися. Також вони говорять про вибухи які лунають десь з-за міста.

А жінки говорять про інше. Про не цікаве. Про те що закічується припаси картоплі, про те як рідко на столі стало зявлятися м'ясо, про те що хтось завагітнів на іншій гілці метро або про те що з-поміж плит тече і скільки вони ще зможуть протягнути тут, у руїнах київського метрополітену.

Коля підкинув вугілля в грубу. Він зробив це не обережно і над ним утворилася хмара вугільного пилу. Коля чхнув, витерся і побіг до батька.

- Тату, а що це? – він визирав з-за батькового плеча.

- Скоро дізнаєшся, - батько посміхнувся.

Коля далі дивився на цікаву річ. Вона була схожа на червоний конус з матерії до низу якого кріпилася біла штуковина, схожа на ганчірку чи на якесь хутро.

Батько підійшов до матері.

- У нас все готово?

- Готово. Я картоплі відварю і капусти накришу. А Свєта з Колею принесуть зайчатину. Оце і увесь святковий стіл.

- Зайчатину? – зацікавлено спитав батько.

- Так. Славік десь уполював.

Увечері прийшли дядя Славік, тьотя Свєта і їх син Андрійко. Андрійкові було три роки і хоч він і перестав бути для Колі абсолютно не цікавим, як було роки півтори-два тому, але справжнім другом Коля його не вважав, бо не вважав його рівним собі. Коля, як казав батько, народився ще на поверхні, ще до того як все зникло. А Андрійко ні. Він дитя підземки.

Мама накрила стіл. Їй допомагала тьотя Свєта. А батько і дядя Славік про щось перемовлялися і зібралися кудись іти.

- Тату, а ти куди? – Коля біг за дорослими в темну частину укриття, туди де починаються колії.

- Скоро повернуся.

- Нам з твоїм татом треба зустріти Діда Мороза – сказав дядько Славік.

Батько схилився над Колею і підніс вказівний палець до губ.

- Тільки т-с-с…

Мама й тьотя Свєта розігрівали зайця в печі і запалили якось аж забагато свічок. Одразу п’ять. Це дуже не економно, зауважив собі Коля. Ще за декілька хвилин мама дістала зайця з печі і приємний запах печеного м’яса заповнив станцію.

- Сідаємо за стіл. – скомандувала мама.

- А тато скоро прийде?

- Скоро твій тато прийде, - сказала тьотя Свєта, усаджуючи Андрюшу до столу, - і наш скоро прийде.

За пару хвилин з’явилися тато і дядя Славік. Зі Славіком було все нормально, а от тато… Він був обмотаний коричневою вицвілою рядниною і на голові в нього була ота дивна штука, яку він приніс удень. Червоний конус – шапка, а біла ганчірка закривала ту частину лиця, яка була нижче носа.

- Хо-хо-хо! – сказав тато. Він був смішним і говорив кумедним голосом. – Ви мене впізнали?

- Це тато! – сказав Коля.

- Ні! Це не тато. Це я, Дід Мороз! – тато підморгнув Колі, мовляв, давай залишимо цю таємницю між нами.

Коля розсміявся, а Андрійко сидів дещо зніяковілий.

- А чи добре ви себе вели в минулому році?

- Добре! – хором сказали мами. Ця затія дуже веселила старших.

- О так! Мами добре себе вели! А як наші розбишаки?

Коля також сміявся, а Андрюша сидів як заворожений. Навіть цівку слини пустив собі на куртку.

Тоді всі їли зайця з картоплею і старші пили розведений спирт. І всі сміялися. Сміялися так, як сміялися не часто. Їли разом часто, а сміялись не часто. Батько навіть поцілував маму коли та йшла до печі, щоб підкидати картоплі. А тоді він взяв Колю і вони пішли наверх.

Вони піднялися довжелезними сходами. Батько каже, що раніше сходи рухалися самі. Просто стаєш на них і вони везуть тебе наверх. Дивина. Напевно, він жартує так, думав Коля. Він часто жартує.

Коли вони вибралися на поверхню, батько сказав зачекати і вийшов у двері сам. І одразу ж повернувся. Тоді взяв Колю за руку і вивів за собою.

Перед ними була річка і зруйноване місто. А над містом висів оранжевий місяць.

- Тату, це місяць?

- Місяць…

Далеко за річкою лунали вибухи. Звук доносився здалеку, але спалахи було добре видно на тлі ночі. Вони вибухали то тут то там, лякали і заворожували. І повітря було сповнене чимось Колі не відомим.

- Тату, а як це називається?

- Що саме?

- Оце все?

  • Це Новий рік… - сказав батько і вони з Колею почали спускатися назад в метро.

 

 

 

 

 

 

*- (англ.) наслідки.

**- War, children, yeah, it’s just a shot away

It’s just a shot away.

Категорія: Мої файли | Додав: GOR
Переглядів: 59 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Друзі сайту
  • Рукопис