Понеділок, 21.05.2018, 00:31
Вітаю Вас Гість | RSS

Украинский литературный сервис

Категорії розділу
Форма входу

проза

Головна » Файли » Мої файли

Ласкавий Орест Кар`єра
05.05.2012, 15:44





Кар’єра

Йому було уже 32 та всього чого досягнув – продавець у нічному магазині. Коли дружина вигнала з хати Артем вирішив не повертатися до мами. Натомість помандрував до столиці у пошуках кращої долі. Він завжди мріяв, як повернися в свій двір на чорному джипі. Ось тоді колишня пожалкує яке золото втратила. А поки що нічого такого не було. Заплати за елементи на двох діток, за квартиру, яку знімав ще з двома такими ж, якраз вистачало на їжу та одяг з секунд хенду. Один-два рази на місяць з друзями вибиралися у кафе чи більярдну. Як не як душа молода і прагне спілкування з слабкою статтю.

Все життя йому саме з цією статтю не щастило. У майже суто чоловічому класі, шістнадцять хлопців і четверо дівчат, незайманість напевне втратив чи не останнім. Уже потім в технікумі, звали її Люда, і на той час йому здавалося, що це любов усього життя. Потім весілля, двійко дітей і теща. Жінка тиждень була задоволена, а наступний приїжджала її мама, трясця її взяло б. Після такого візиту, починалося стандартне, мало грошей. Всі ж чекали, що після коледжу він знайде хорошу роботу, а тут робітник на складі, та ще й зарплату за пропажі постійно вираховували. Вихід він знайшов, просто крав товар. Після одного з візитів тещі, жінка викрикнула: «Нащо мені твій майонез, за нього квартиру не купиш». Зібрала речі і вигнала.

Після цього у нього було, ще багато жінок. Він же добре пам’ятав свій досвід. Коли ж вони заводили розмову про одруження, чи хоча б про сумісне життя, він холодно відповідав: «Я вже там був і все бачив».

Місяць був вдалий. Хазяїн заплатив премію, і пообіцяв зробити його старшим продавцем, а це в невеличкому магазині все одно, що директор. Ну тільки з невеличкою різницею, за касою стояти все-таки прийдеться. Артем придбав собі нову куртку на літньому розпродажі, а друзі запропонували це відмітити. Пляшка дешевого коньяку розійшлася на ура. Хтось запропонував поїхати на дискотеку.

-Ну а не застарий, я для цього? Може в більярдну?

- Ти що це ж Київ. Не якась там провінція. Тут застарих не буває.

Артема більше хвилювало, що за вхід потрібно платити, і алкоголь там дорогий. Та сперечатися в такий день чогось не хотілося.

Він дивився на плавні рухи дівчини в симпатичних коротких шортиках.

- Подобається?

- А як таке може не подобатися.

Чоловік приєднався до її танцю. Вона була не проти. Лице у дівчини було скоріш не красиве, а симпатичне. Артем вважав, що він гарніший. Проте, тіло, тіло, тіло. Було над чим пустити слиню.

Потім вони присіли за столик де вже сиділи її подруги і вона, аби підтримати розмову запитала.

- А ким ти працюєш?

- Я директор невеликої мережі супермаркетів. – щоб справити враження, збрехав Артем.

Дівчата були ще зовсім юні і не досвідчені. Мисливиці з досвідом знають, що респектабельний мужчина, має цепку десь на тридцять грам, перстень, годинник, айфон і звичайно товсте портмоне. Та й те що вона привела до столика старшого чоловіка уже було велике досягнення. Завтра Марина, якщо це її справжнє ім’я, буде нахвалятися усім. Подруги ж ніяковіли, від них важко було добитися хоч одного слова. Вони просто пили свої коктейлі і легенько хихотіли над непристойними жартами.

Він запропонував Марині поїти до нього і вона погодилася. Прийшлось купити пляшку горілку друзям, щоб ті заночували деінде. Далі таксі, квартира і шалена ніч кохання.

Вона спала він жарив млинці.

- Яка година? – пробурмотіла дівчина.

- Пів на восьму, їж і тобі пора додому.

- Мама мене вб’є! – Марина вийняла з сумочки мобільний телефон – сорок три пропущених дзвінків? Вона точна мене вб’є

-Давай їж. Подзвони до подруги, домовся щоб вона скаже, що ти напилась і ночувала в неї.

-Напилася? Вона мене вб’є. Ні таки це краще ніж правда. Олька, номер поміняла і мама не знає її батьків.

Марина швидко поїла, одягнулася і побігла до таксі. Артема чекав не приємний сюрприз – білизна вся у крові. Тільки цього бракувало. Прийдеться прати. Його ще трішки відвідав страх, але дівчина буде мовчати, це і в її інтересах.

Тиждень минав і все здавалося було позаду. Велике місто швидко все забуває. Телефон забриньчав, і на ньому з’явився невідомий номер.

-Привіт

-Хто це?

-Це я Марина, з дискотеки, пам’ятаєш – Артем хотів спитатися, де вона взяла його номер, та яка там різниця.

-Ну і що Марина?

-Давай зустрінемось?

-Я сьогодні працюю тай не знаю?

-А мені сімнадцять. – почала тероризувати.

-Завтра можна?

-Можна. - Ну от і навіщо я сказав, що директор, зараз буде шантажувати

-Тільки я хотів сказати. Я не директор, я звичайний продавець.

-Мені все одно. Я хочу зустрітися.

Літне кафе. Артем не ризикував замовити Марині пива, тому вона це зробила сама.

-В мене день народження. Вісімнадцять. – Марина дістала паспорт, що б таки переконати його. Цікаво довго вона це планувала? - - Я запрошую на дачу друзів. І тебе теж.

-Мене?

-А ще я подумала, вони, мої подруги такі зануди. Так що будемо я і ти.

Дача була охайна, хоча меблі тут були старі, але багато хто позаздрив би таким і в домі.

- В нас є ще одна дача. - Хвалилася дівчина. - Цю батьки хотіли продати. Вона стара. Але ціну не як не можуть скласти. Я ж тут хазяйка. Ми тут з подругами зависаємо. Тай мамі так краще. Нічого цінного не зламаємо. Вона вчора зробила вечірку своїм друзям на честь мого повноліття. Я не можу зрозуміти до чого тут вони? – подарунки, подумав Артем, - і полетіла в Москву. А сьогодні я своїм мала робити. Ну ходи до мене свій.

Марину зовсім не цікавило минуле Артема. Вона рідко ставила питання, а він уникав таких розмов. Коли ж дівчина прийшла похвалитися, що поступила в університет до нього на роботу, він навіть висварив її. А взагалі вона йому подобалась.

-Знаєш, моя мама все знає – сказала вона одного разу лежачи в ліжку.

-Ну і…

-Каже, що ти мені не пара, брату 26 а він вже помічник консула. А я їй сказала, що не збираюся виходити заміж. – Дівчина вимовила останні слова так , що здавалося ніби жалкує, що це правда.

Дні ішли з ними зникало літо.

-Скоро почнеться навчання. Мама каже, що якщо поряд зі мною будеш ти то нічого путнього не буде. Ми повинні розстатися.

Марина не витримала і побігла. Вона не хотіла, щоб він бачив її сльози. Жінки так часто роблять. Вона його любить? Ну ні, Артем не вірив вже давно в любов. Вона любила секс і безтурботність. Артем подякував життю за це прекрасне літо, рідко кому в житті даються такі прекрасні подарунки. Проте довго таке продовжуватись не може.

Пройшло два місяці знову телефонувала Марина. «Я зірвалася. Це в осатаній раз. Секс і більше нічого». Вона рвала, а потім знову починала спочатку.

- Вони ідіоти. Малолітки, нічого не вміють, інше діло ти. – нахвалювала Артема. – ти ніжний, ти неначе хмаринка. – вона навіть читала йому вірші – я завжди їх пишу, коли ми розбігаємося. Як мені надоїли ці ідіоти, а мама усе знайомить мене з новими і новими. Я їх не хочу я хочу тебе.

Артем вдав, що нічого не чує, пультом швидко переключав канали. Вона слухала його серце. Як воно все сильніше б’ється, як нова, ще сильніша порція адреналіну поступає в кров. Шістки до шісток, сімки до сімок, королі до королів. Вони не пара і немає чого мучити себе марною надією. Артем навіть впіймав себе на тому, що купує лотерею.

Він здав зміну і прямував додому, щоб відіспатися. Дорогу перегородило шикарне авто.

-Ти Артем? – Він кивнув, і водій відкрив йому дверцята. Хотілося втікати, але цікавість стримала.

В авто сиділа підстаркувата, огрядна дама. Їі одяг кричав лейблами.

- Я мама Марини. – Ну зараз почнеться. Запропонують гроші. Або ж просто вивезуть кудись і поб’ють. Перший варіант був би кращим.

Вона дістала шампанське і запропонувала йому келих.

- Я відвезу тебе додому.

Вони під’їхали в новий квартал.

-Я живу не тут.

-Тепер ти живеш тут. Ти коханець моєї дочки і я не хочу, щоб ти жив в тій бомжатні. Ще якусь заразу принесеш. Що не можемо підкорити,те потрібно приручити. Твої речі вже у квартирі.

Квартира була простора двох кімнатна. Обстановка в мінімалістичному стилі, Артема і те радувало.

- В магазині ти більше не працюєш, я поговорю з друзями вони тобі щось підшукають, де думати сильно не треба, але гроші отримуватимеш такі ж.

Він поглянув на свої речі, що валялися в кутку скручені в клунки.

-Я придбала тоді костюм від Юдашкіно, це для співбесіди. Не помни.

Ну що він ідіот, маленький, вчора народився. Артем дивився на цю пампушку і відчував, що їй від нього потрібно. Позаздрила і кому? Дочці. Він підійшов до неї, як чоловік підходить до жінки. Щипнув за зад.

- Що, Ви робите? – промовила стара, тихо, закинула голову догори і заплющила очі чекаючи наступних дій.

Артем ніжно кинув маму своєї коханки на ліжко. Вона лежала спокійно, неначе в очікування. Він почав роздягати стару. Креми і спа-салони непогано її зберегли. Оргазм. Сльози. Хвилин десять мовчання.

-Костюм я заберу. Завтра поїдеш в ательє там на замовлення пошиють. Підеш працювати до мене в міську раду. Зятьок. Ти не такий дурний, як я думала.

Стара швиденько зібралася. Залишала на столику двісті доларів. Артем думав, тільки про зубну щітку. Нічого привикну. Пампушка вийшла, а Він помчав у ванну.

- Знаєте що дітки, в тата з’явився шанс, щоб ви вчилися в Гарварді, а я їздив на чорному джипі.
Категорія: Мої файли | Додав: GOR
Переглядів: 626 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Друзі сайту
  • Рукопис