Неділя, 27.05.2018, 06:08
Вітаю Вас Гість | RSS

Украинский литературный сервис

Форма входу

Блог

Головна » 2013 » Квітень » 4 » Ганна Осадко
12:55
Ганна Осадко
Якось у суперечці на тему «Чи потрібна сучасній людині поезія» Томас Венцлова навів т.зв. константу Енценсберґера, за якою у кожній країні світу – чи то в Америці, чи то в Росії, чи в Румунії – попри різну кількість населення та загальний рівень культури – є певна стала кількість людей, які люблять читати вірші, а саме – 3487 чоловік. Венцлова переконував, що цей гурт поціновувачів зберігається за будь-яких умов… З огляду на сучасні наклади поезії, думаю, що пан Томас сильно перебільшував… Але навіть оті 3487 диваків, якби вони навіть існували в українських реаліях – а хто зна? Мо, й існують?! – це не погано і не добре, це просто умовна статистика без жодного оцінювального клейма. Бо неможливо змусити людину полюбити вірші, як узагалі неможливо її змусити полюбити будь-що чи будь-кого. Це або є, або його немає. Звісно, викладати у школі курс історії літератури, читати дітям вірші – бажано хороші вірші! – це все корисна й потрібна справа. Але це аж ніяк не ґарантуватиме, що людина, яка навіть досконало знатиме літературу, полюбить її. І це знову ж не добре і не погано. Бо красне письмо нічим не гірше й не краще за будь-який інший вид мистецтва. Та й не лише мистецтва. За будь-що, врешті: механіку, хімію, вирощування капусти, посипання тротуару пісочком чи накладання ґіпсу...
— Поезія не змінює нічого, – стверджував Октавіо Пас.
— Що поезія може? На жаль, парашут не пошиєш із віршів, щоб залишитись тут, – вторить йому Василь Махно.
І це – правда.
Користі від віршів геть мало. Принаймні, видимої користі. Та Поезія і не зобов’язана приносити користь чи щось комусь доводити... Вона просто є. Як бузок, бузьки чи закони фізики.
Переглядів: 470 | Додав: GOR | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Друзі сайту
  • Рукопис