Понеділок, 21.05.2018, 00:18
Вітаю Вас Гість | RSS

Украинский литературный сервис

Форма входу

Блог

Головна » 2013 » Березень » 26 » Довженко
16:05
Довженко
«Чого б я найменше хотів?
Найменше би я хотів дожити до такого моменту, коли після хоч і нелюдської тяжкої, але переможної війни кожна наша ганчірка перетворила…ся в священну реліквію переможця. Коли кожен дурень і бюрократ, не дивлячись на якого народ переможе фашистів, заявить, що перемога сталася саме завдяки йому, що кріпив оборону, коли дурень стане священним і недоторканним, не підлягатиме критикуванню. Коли од мистецтва дурень потребує панегірика і тільки стане жити скучно і тоскно. Коли провінціяльне убожество, і відсутність смаку, і вузенький кругозір раптом виростуть у цій свідомості в щось велике і саме дорогоцінне, бо переміг же він з цими атрибутами; коли неохайне повітове ставлення до культури, повітове і в той же час барське лишиться таким же, як і було, - цього не хочеться мені, цього боюсь, ой не хотілося цього б!
Я хочу вірити, що як би не багато загинуло кращих людей, як не багато шушвалі лишиться по жирним прифронтовим установам, все ж таки виростуть і загартуються в боротьбі сильні характери, сильні душі замість сильних срак, широкі натури, чесні, сміливі і відверті, що виросли і оформилися у огні і бурі. Вірю, що вони будуть, що не розійдуться вони скромно по домівках, що вирушать вони на трибуну, і як у боях під кулеметами, не криючись, чесно і відверто, і строго побажають кращого, розумнішого. Тоді я почую, що кров ніколи не ллється марно, людська гаряча кров, з слізьми і потом. Буде управа дураку і усуспільненому тупиці бюрократу!»

Щоденник Олександра Довженка,
запис від 1 червня 1942 року.
Переглядів: 407 | Додав: GOR | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Друзі сайту
  • Рукопис